Зроблено в куточку острова.
Привіт, це Spritz. Я керую Global Playground, тож я звикла до натовпу. Але я ніколи не бачила, щоб Home Island робив щось подібне до вечірки, яку ми влаштували для випуску 2026 року. Увесь простір був створений у куточку острова — ніби власний маленький світ — і кожна дитина, якій вдалося пройти навчальний рік до кінця, у якийсь момент проходила через нього.

Спочатку — сцена.
По обидва боки — кам’яні колони, посередині — дерев’яна платформа, а згори — арка з повітряних куль із написом CONGRATS CLASS OF 2026 великими помаранчевими літерами. Діти по черзі підіймалися туди у своїх капелюхах випускника, шикувалися на сцені в ряд — як найменша у світі світлина викладацького складу. Bandit Z зробив приблизно чотири заходи. Він усе забував, що його вже кликали.

Потім — бенкет.
Довгий стіл із закусками, викладеними від кінця до кінця, відерцями з попкорном, напоями — і всім іншим. Стільці підсували ближче, тож ніхто не мав стояти. Хтось заскочив на сам стіл, хтось інший з іншого боку платформи крикнув, що час їсти, і відтоді це був повільний цикл: сісти, поїсти, встати, повернутися по ще.

Танцювальна підлога, яку запам’ятає кожен.
Гігантська фіолетова панель, вбудована у власну платформу, з рядами різнокольорових плиток, що підсвічувалися. Наступиш на плитку — і вона грала ноту. Наступиш на кілька підряд — і випадково складеш щось сх оже на мелодію. Більшість дітей полишали спроби грати на ній навмисно й просто пробігали через неї якнайшвидше, і, чесно кажучи, це звучало найкраще.

І костюми з випускними шапочками.
Цілий стелаж біля сцени — бери безкоштовно. Натягнув одну — і носив цей момент із собою аж назад на власний острів. Дехто з дітей носив їх кілька днів. Дехто залишив свою назавжди. Шапочка пасує всім, чого я не очікував, але ось ми тут.

